31 березень 2017
Пошук
Розширений пошук

Реєстрація

Логін
Пароль
Увійти
Реєстрація
Інститути влади

 


 



 На головну / Туризм

ІНФОРМАЦІЯ

про туристичні можливості та туристичну інфраструктуру

Рогатинського району

 

1. Музеї Рогатинщини:

 

    - музейний комплекс міста Рогатина – філіал Івано-Франківського обласного художнього музею (музей-садиба Миколи Угрина-Безгрішного та церква Святого Духа (1598р.)),  м.Рогатин, вул.Угрина-Безгрішного,14, тел.21-731; директор – Петрів Тетяна Василівна;

     - меморіальний музей штаб-квартира Р.Шухевича «Короленко», с.Княгиничі; керівник - Бурак Ярослав Григорович; тел. 65-222;

     -  музей Богдана Лепкого та визвольних змагань,  с.Жовчів, керівник-Магмет Катерина Зіновіївна, тел. 65-709;

     -  музей  етнографії  «Опільська  хата», смт.Букачівці, керівник –Крамар Анатолій  Васильович, тел. 41-2-19;

     -  музей села Чернів, с.Чернів, тел. 43-106, керівник - Паньків Ганна Миколаївна;

     - музей  історії  Ольги  Басараб, с.Підгороддя, керівник – Ковалишин  Мар»яна  Володимирівна, тел. 21-9-16.

 

 

2.  Заклади розміщення та харчування:

                 1)  Заклади розміщення

 

1.Готель “Еліт-центр”  (м. Рогатин, вул. Галицька, 20; тел. (03435)21525).

2.Готель “Транзит” (м. Рогатин, вул. Стуса, 2;  тел. (03435)23112).

3.Готель “Бельведер” (с. Потік, вул. Молодіжна, 8а; тел. 0683016011).

4.Готель “Садиба Мрій”(с. Конюшки, вул. Галицька, 145; тел. 0972616520, 0679959123

5. Мотель “Оберіг” (м.Рогатин, вул.Галицька, 1а; тел. (03435)21456).

6.Мотель “Grand” (м. Рогатин,  вул. Галицька, 36б; тел. 0686995950).

7.Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку “Опілля” (с. Добринів; тел. (03435)68472).

8. Санаторій “Черче” (с. Черче; тел. (03435)71244).

Садиби сільського зеленого туризму:

9.Відпочинково-оздоровчий    комплекс  сільського  зеленого  туризму   Галини  Павлюх (с. Черче, вул. Франка, 11а; тел. (03435)71255, 0679498665).

10.  Садиба “Бринець” Оксани Казимирів (с. Залип’я, вул. Шевченка, 2; тел. 0975138713).

11.  Садиба “Мойсея” Лілії Дячишин (с. Черче, вул. Франка, 71; тел. (03435)71292).

12.  Садиба  Михайла  Дзери  (с. Черче, вул. Франка, 2).

                     2)  Заклади харчування

          

1.   Ресторан “Бельведер” (с. Потік, вул. Молодіжна, 8а; тел. 0683016010).

2.   Ресторан “Еліт-Центр” (м. Рогатин, вул. Галицька, 20; тел. (03435)21525).

3.   Ресторан “Садиба Мрій” (с. Конюшки, вул. Галицька, 145; тел. 0972616520, 0679959123).

4.   Кафе-ресторан “Рубін” (м. Рогатин, вул. Галицька, 92; тел. (03435)21535).

5.   Кафе-бар “Візит” (м. Рогатин, вул. Галицька, 103; тел. (03435)21503).

6.   Кафе-бар “Вікторія” (м. Рогатин, вул. Галицька, 48; тел. (03435)24436 )

7.   Кафе-бар “Меркурій” (с. Липівка, пл. Містечок, 2; тел. 0673148005, 0987416205).

8.   Кафе-бар “Оберіг” (м. Рогатин, вул. Галицька, 1а; тел. (03435)21456).

9.   Кафе “Автомобіліст” (м. Рогатин, вул. Галицька, 4; тел. (03435)21609).

10.  Кафе “Амулет” (м. Рогатин, вул. Шашкевича, 20а).

11.  Кафе  “Апельсин” (смт. Букачівці; тел. (03435)41230).

12.  Кафе “Домашня кухня”  (с. Підгороддя, вул. Лисенка, 39).

13.  Кафе “Європа”  (м. Рогатин, вул. Галицька, 81а).

14.  Кафе “Княжий двір” (м. Рогатин, вул. Галицька, 4; тел. (03435)24073, 0985125789).

15.  Кафе “Пролісок”  (с. Руда, вул. Франка, 118).

16.  Кафе “Транзит”  (м. Рогатин, вул. Стуса, 2; тел. (03435)23112, 0679959123).

17.  Піцерія “Піца на дровах” (м. Рогатин, вул. Галицька, 20; тел. 0680496091).

18.  Піцерія “Фудляндія” (м. Рогатин, вул. Франка, 11).

 

3.  Туристичні території району:

 

Санаторій «Черче», ДП ЗАТ ЛОЗ «Укрпрофоздровниця» ( с. Черче;  тел.71-2-44).

 В санаторії для лікування опорно-рухового апарату активно використовують бальнеологічні ресурси (торф’яні грязі та мінеральні води) с.Черче. Черченська  мінеральна  вода  має у своєму складі біологічно активну сполуку – сірководень у концентраціях до 22,6 мг/л. Мінералізація вод перевищує 2 мг/л, основні компоненти сольового складу – сульфати, гідрокарбонати і кальцій. Сульфідні (сірководневі) води бальнеологічного курорту Черче за своїми властивостями не поступаються водам таких відомих курортів України як Немирів,  Любінь Великий та Шкло на Львівщині.

«Богданівка». Особливою любов’ю і шаною у рогатинців користувався Богдан Лепкий. Кожного року - з 1930 по 1939 рік - поет приїжджав на Україну в село Черче, де працював його рідний брат Левко. У 1932 році на кошти громадськості Бережанщини, як вияв любові і шани, з нагоди 60-річчя Богдана Лепкого був побудований будинок, названий «Богданівкою» (зараз територія санаторію). Вілла «Богданівка» стала академією української культури в Галичині. Сюди щоліта приїжджали письменники, художники, композитори, журналісти. В одному з павільйонів відбувалися цікаві мистецькі вечори зі співами та декламаціями, участь в яких брав і Богдан Лепкий. На місці зруйнованої «Богданівки» встановлено пам’ятний знак. Відкриття та освячення відбулося влітку 1992 року.

 

Рогатин. Можливо, місто Рогатин заснував котрийсь із галицьких князів чи бояр. Є теж припущення, що тут існувала оселя, де виробляли у прадавні часи так звані рогатини, тобто бойові сокири на довгих дрючках, що дало привід для назви «Рогатин». Є й легендарні перекази про заснування міста. В одному з них розповідається про те, як князь Ярослав Осьмомисл взяв із собою молоду вродливу, хоробру дружину на полювання. Та трапилося нещастя: в лісі дружина заблукала. У тривозі проходила всю ніч, а ранком перед нею з’явився великий вогненної масті олень. Злякавшись людини, він понісся лісовими хащами. Княгиня піднялася на коня і помчала туди, куди понісся олень. Раптом олень зник, але в цю мить зраділа княгиня, бо побачила князя і дружинників. На місці, де княгиня побачила оленя, князь велів побудувати терем. Навколо нього й виросло місто, назване Рогатином...

Достовірної дати про заснування Рогатина нема. Польський хроніст М.Кроммер, каштелян рогатинського костьолу (1558-1562рр.) у щоденнику «Akta legonionis» згадує, що в 1200 р. в місті «був осідок архімандрита». Це, по суті, одна з перших письмових згадок про Рогатин. Виходить, що існував він в епоху князювання Ярослава Осьмомисла.

Ще й досі збереглися сліди земного валу і фортечного рову. Колись «старе місто» було щільно закрите, доступ до нього боронили муровані брами з розвідними мостами. Галицька і Львівська брами існували ще до XVIIст.

Рогатин належав до міст, зайнятих польським королем Казимиром ІІ у 1340 р. Як фортеця згадується у листуванні з польським королем у 1666 році та при переліку міст, які належали Владиславу Опольському у 1373 році. Містом називає Рогатин папа Боніфацій ІХ у своїй буллі від 15 травня 1390 р.

У ХІІ-ХІV ст.ст. Рогатином володіли бояри з роду Рогатинських.

Давній Рогатин було знищено невідомо з яких причин. Дослідники найчастіше посилаються на те, що перша письмова згадка про Рогатин відноситься до 1415 року, коли Волчко Прислужич перейменував своє село Пилиповичі на Рогатин, надав йому статус міста і самоуправління з Магдебурзьким правом.

Про існування Рогатина до 1415 року стверджує й документ від 1443 р. У боротьбі між Польщею і Литвою за українські землі місцева знать стала на бік литовського князя Свидригайла. Богдан Рогатинський хоробро обороняв Олеський замок, обложений польським військом. Тому польський король позбавив Рогатинських права власності на місто, конфіскувавши його (1432р.) на користь скарбу.

Згодом Рогатин переходить у власність Ходичів (1460р.), Оттон Ходич підтвердив привілей, даний Рогатину В.Прислужичем.

Після смерті Отто Ходича Рогатин повертається у склад королівщин і, починаючи з 1535р., наділяється рядом привілеїв. Як і інші міста з Магдебурзьким правом, Рогатин було звільнено від натуральних повинностей і данин, міщанам дано право на вільний вруб у лісах, на вільну торгівлю м’ясом. У 1539 році дозволили збудувати ратушу на ринку, в якій відкрили постригальню сукна, а доходи від неї і продажу горілки використали на спорудження мурів. У 1576 році рогатинських купців звільнено було від сплати мит (за винятком «пограничного»).

У XVI ст. відбувається становлення міста, формується його центральна частина. Як і кожне місто галицької землі, це ціла своєрідна фортеця, захищена водою. Над ровом височів земляний вал,  зміцнений дерев»яним зрубом. У кінці XVI ст. місто обведено кам’яними укріпленнями. Місто складалося з кількох частин: замку (збудований у 1567р.), самого міста і передмістя.

Друга основна частина міста – ринок – ремісничий і торговий центр, місце поселення найбагатших міщан. На протилежних боках ринкової площі збудовано церкву Різдва Пресвятої Богородиці і костел Святої Анни.

Актом самоутвердження ремісників, передміщан було спорудження Святодухівської церкви.

У 17 містах Галицького повіту в XV-XVIIIст.ст. щорічно проходило 43 ярмарки. Після закінчення галицького ярмарку в першу неділю по Зелених святах він переходив до Рогатина і починався на Божого тіла. Рогатин мав право на проведення чотирьох річних ярмарків, кожен з яких тривав впродовж тижня.

Рогатинські ярмарки були жваві, різноголосі. Сюди з»їжджались шляхта, селяни, євреї з околиць і сусідніх земель, ремісники, фірмани. Товари були найрізноманітніші: продукція місцевого міського ремесла і сільського господарства.

Далеко за межами Рогатина ширилася слава мечників і ковалів. Виготовлена ними зброя користувалася широким попитом у міщан, яким постійно доводилося обороняти міські укріплення, відбиваючи часті напади татарських і турецьких завойовників.

Найбільше горя і страждань жителям Рогатина завдали набіги турецько-татарських орд. Під час одного із набігів у 1520 році місто було спалене, багато мешканців потрапили в полон. Серед них і Настя Лісовська, донька пароха Луки. Продана в гарем, вона зуміла справити своєю вродою і розумом надзвичайне враження на султана Туреччини Сулеймана ІІ і незабаром стала його дружиною.

Рогатин є свідком багатьох історичних подій. Через нього проходив зі своїми повстанцями селянський ватажок Муха, який воював проти польських завойовників (1490-1492рр.), військо Богдана Хмельницького (1648р.).

Економічне піднесення Рогатина припадає на XIV-XVIст. (після одержання ним Магдебурзького права). У XVI ст. відбулося становлення його як важливого ремісничого і торгового центру. Розвивалося землеробство, тваринництво, городництво.

Міщанство взяло на себе роль оборонця національних інтересів після Брестської унії, коли почався процес окатоличення української світської та духовної знаті, порушувалась єдність нашого народу. Ремісники, купці, містечкова шляхта почали об’єднуватися у церковні братства. Так, рогатинське братство при церкві Різдва Богородиці засноване у 1589 році. Братчики займалися вихованням громадян у дусі високих норм християнської моралі, поширювали освіту, піклувалися про сиріт, бідних і немічних. У 1591 році в місті вже працювала братська школа з великою бібліотекою.

З рогатинським братством співпрацювали відомі громадські діячі Йов Борецький, Памво Беринда, Юрій Рогатинець. Із втратою Галичем ролі і статусу столичного міста князівства Рогатин став відомим, навіть провідним і найзаможнішим містом північно-західної частини Галицької землі.

 

 

Опис атракцій району:

           1) історико-культурне середовище:

            Пам’яткисакрального будівництва на Рогатинщині

Церква Святого Духа (м.Рогатин) – одна з найцінніших культових споруд України. Найчастіше датою її заснування називають 1598р. Церква розташована на насипному пагорбі над берегом ріки Гнила Липа. Тризрубна одноверха будівля з приставленою до західного фасаду дзвіницею. До майже квадратної в плані нави прилягає вужчий гранчастий вівтар, а з заходу – рівноширокий вівтарю видовжений гранчастий бабинець. Триярусна, квадратова в плані стовпова дзвіниця об’єднана піддашшям в одне ціле з церквою. Вхід у церкву влаштований у південній стіні бабинця. Хори влаштовані при західній стіні нави. У 1650 році стараннями церковного братства в церкві встановлено прекрасний ренесансовий іконостас, що є однією з найцінніших пам’яток українського мистецтва. В церкві збереглися різночасові ікони з церков Рогатинського району, стародруки, скульптури. Серед надгробних плит, якими викладена підлога, на двох є дати 1600-х рр. Церкву оточує старий цвинтар з різьбленими кам’яними хрестами та скульптурами майстрів XVIII-ХІХст.

Церква Святого Миколая, 1729р. (м.Рогатин). Дерев’яна тризрубна трибанна будівля на підмурівку. До квадратового зрубу нави прилягають вужчі гранчасті вівтар і бабинець. Всі три об’єми завершені світловими восьмериками, вкритими шоломовими банями зі сліпими ліхтарями і маківками. Церкву оперізує піддашшя, оперте на східчасті виступи вінців зрубів. Входи в церкву влаштовані нетрадиційно – з північної сторони в бабинець і вівтар, що зумовлене розташуванням церкви на крутому схилі гори. П’ятиярусний іконостас пірамідальної побудови – середина ХІХ ст., ікони в ньому перемальовані у 50-их рр. ХХст. Тоді ж виконано стінопис олійними фарбами на євангельські сюжети.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (м.Рогатин) – одна з найдавніших культових споруд, що майже повністю збереглася з часів Галицького князівства. Вважають, що вона побудована у XII-XIVст.ст. Споруда – тридільний традиційний храм із двома опорами-стовпами і готичним нервюрним склепінням. Церква тричі горіла і відбудовувалася зі змінами, внаслідок чого тут творчо поєдналися елементи готичної та барочної архітектури. Збагатилося внутрішнє оформлення, реставровано іконостас, встановлена звукопідсилююча апаратура.

Костел Святої Анни (м.Рогатин), споруджений у 1666 році на місці колишнього дерев’яного костелу, являє собою монументальну споруду з високою вежею (42 м). Вежа відзначається гармонійними пропорціями планування і завершується куполом із двораменним хрестом. У ХУІІ ст., коли Рогатин зазнавав частих набігів турків і татар, костел з його товстими стінами (1,5 – 2,5 м ) і високо розташованими вікнами був пристосований до оборони міста. В роки Великої Вітчизняної війни було знищено вівтарну частину. На сьогоднішній день здійснено капітальний ремонт костелу.

Церква Архангела Михаїла в с.Чесниках. Точна дата побудови церкви невідома. Деякі дослідники датують початок будівництва XIV ст. Попередні дослідження, обміри та проведений аналіз планувально-просторової структури храму свідчать, що найбільш імовірною датою побудови церкви є друга половина XVI ст. Стара церква розташована на пагорбі скраю села. Мурована з постелистого вапняку споруда, тридільна, з прямокутною навою, бабинцем наближеним до прямокутника, дещо звуженим до входу та гранчастим коротким вівтарем. Вкрита церква схилими гонтовими дахами, над навою – наметовим пірамідальним гонтовим дахом з двома заломами. Гладкі тиньковані стіни оживлені глибокими нішами прямокутних віконних прорізів з лучковими перемичками. В східній стіні вівтаря – кругле вікно.  Потужні контрфорси з каменю-плитняку, що додають пам’ятці монументального та архаїчного вигляду, були прибудовані до наріжників притвору та нави, очевидно, вже в ХІХ ст. З двох дверних прорізів, у південній стіні нави і західній – бабинця, останній має кам’яне обрамування. Вівтар і бабинець перекриті півсферичними кам’яними куполами без барабанів, але зі світловими ліхтарями. Над навою склепіння втрачене і замінене стелею по балках, підшитою дошками. В інтер’єрі вівтар відділений від нави стіною з двома арковими прорізами – для царських і північних дияконських врат, що призначалися для найдавнішого типу іконостасу на тяблах. Окрасою інтер’єру був іконостас XVIII ст. сницерської та малярської роботи. Ймовірно, до часу його встановлення відноситься напис чорною фарбою на тильній стіні, що відділяє вівтар від нави: «Року Божого 1791». На церковному подвір’ї збереглося декілька старих білокам’яних хрестів, фігура Божої Матері, надмогильний пам’ятник. З південної сторони зберігся фрагмент кам’яного муру з пізнішою триаркадною  брамою.

Церква Святого Миколая в с.Кліщівна. За переказами, церква збудована 1572 року. Розташована на високому пагорбі над селом, на цвинтарі. Сучасний її вигляд спотворений заміною гонтового покриття дахів на бляшане та зміною форми бані у повоєнний час. Це однобанна будівля з трьох зрубів, розташованих на осі схід-захід (нава – ширша). При південній стіні вівтаря міститься невеличка вузька захристія, схована під піддашшям. Нава вкрита низьким стіжковим наметом на низькому сліпому восьмерику; вівтар і бабинець – трисхилими  дахами. Оперізує церкву піддашшя, оперте на трикутні виступи вінців зрубів. Стіни підопасання – відкритий зруб, надопасання – шальовані вертикально дошками і лиштвами, що замінили давнє кожухування гонтами. Освітлюється церква через віконні прорізи у південній стіні нави і західній – вівтаря. Входи влаштовані в західній стіні бабинця та південній – вівтаря. Іконостас, що мав лише одні північні дияконські врата, розібраний і зберігся у фрагментах. На цвинтарі, розташованому на схилі, збереглося багато кам’яних надмогильних пам’ятників з народною різьбою.   

Церква Святого Василя Великого (с.Черче). Збудована 1733 року, як свідчить напис на одвірках південних дверей в бабинець. Жителі села із покоління в покоління цей храм називають церквою Святої Параскеви. Стара дерев’яна церква являється пам’яткою архітектури національного значення. Збереглися фрагменти іконостасу сницерської роботи, але неоздобного малювання XVIII ст.

Костел Святого Станіслава Єпископа в с.Липівка. Збудований 1576 року (з того часу декілька разів зазнавав реконструкцій). Розташований на високому урвищі над річкою Гнила Липа. Територія костелу та пагорб оточені міцними мурами з міцними контрфорсами, складеними з ламаних каменів на вапняному розчині. Мури мали оборонне значення і, давніше – бійниці. Костел мурований, однонавовий, з гранчастим вівтарем і двома півкруглими конхами трансепту різного розміру і в плані і по висоті. З півночі до вівтаря прибудована двоярусна захристія. З заходу до нави прилягає чотириярусна квадратова в плані вежа-дзвіниця. В інтер’єрі основні об’єми перекриті цегляними хрестовими склепіннями. Зберігся головний вівтар з білого гіпсованого мармуру, а також два мармурові вівтарі в трансепті. Ікони у вівтарях нові.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в с.Журавеньки. Збудована у 1899р. Розташована на невисокому підвищенні при сільській дорозі, в центрі села. Дерев’яна, хрещата, однобанна будівля. Намісний ряд іконостаса новий, збереглися три верхні ряди іконостаса 1836 року, розташовані над прямокутним прорізом, що об’єднує наву і вівтар. Збереглися старі ікони Бога-Отця в південному рам’ї та Пресвятої Богородиці в північному.

Церква Святого Дмитрія, 1724р. (с.Заланів). Розташована на схилі пагорба, в західній частині села Малий Заланів. Муровано-дерев’яна споруда, що складається з наближеного до квадрату в плані зрубу нави, до якого з заходу  прилягає видовжений прямокутний вівтар з двома незначно вужчими прямокутниками, зі зрізаними гранями захристіями по боках.

 Церква Святого Миколая, 1775р. (с.Уїзд). Розташована на схилі пагорбу посеред села, при дорозі. Дерев’яна, тридільна одноверха будівля. Входи влаштовані в південних стінах нави і вівтаря. Вівтар від нави відділяє чотитриярусний іконостас.

     Церква Святого Миколая, 1881р. (с.Помонята). Розташована на пагорбі посеред села. Тризрубна однобанна будівля на підмурівку. Складається з трьох прямокутних об’ємів (нава ширша). До вівтаря по обидва боки примуровані великі квадратові в плані захристії. Над навою здіймається велика шоломова баня, увінчана світловим ліхтарем з маківкою. Вівтар і бабинець вкриті двосхилими причілковими дахами. Ризниці, з восьмибічним другим ярусом, вкриті великими шоломовими банями. Хори, спочатку розташовувалися при західній стіні бабинця, розбудовані з поширенням на південну і північну стіни бабинця. Чотириярусний іконостас аркової побудови сучасний церкві перемальований місцевими малярами, як і орнаментальний і сюжетний стінопис.

 

Найцінніші пам’ятки та пам’ятники

Садиба Рея. Палацово-парковий ансамбль, що є пам’яткою архітектури національного значення у с.Приозерне, складався з в’їзних воріт, палацу, зерносховища і конюшні. Увесь комплекс був розташований на території старовинного парку, де росло багато реліктових дерев.  Це була друга половина ХІХ століття, а прекрасні резоліти (виступи на головному фасаді палацу) нагадували про епоху романтизму. В’їзні ворота мали наскрізний склепінчастий проїзд, який в 1970 році замурували, аби спорудити пам’ятник Леніну. Зараз садиба перебуває у доволі невтішному стані.

Гімназія імені Володимира Великого. При під’їзді до Рогатина з будь-якої сторони першою в очі кидається велична споруда, розташована неподалік від центру міста. Це історичний корпус української приватної гімназії імені Володимира Великого, зараз – державний аграрний коледж. Збудована гімназія виключно на кошти пожертвувань у 1909 році. Рогатинська гімназія стала гордістю міста, кузнею знань і культури. Тут працювали непересічні особистості, здібні педагоги А. Крушельницький, О. Турянський, І. Крип’якевич, Ю. Опільський, М. Угрин-Безгрішний, А. Лотоцький та багато інших. Коли на західно-українські землі прийшли більшовики, гімназію було ліквідовано. Зі здобуттям незалежності у 1991 році її відновлено, першим  директором гімназії став колишній випускник Богдан Бандура.

Пам’ятник «Борцям за волю України»  встановлений у м.Рогатині в жовтні 1999 року на честь вояків ОУН-УПА, жителів Рогатинщини, які віддали своє життя в боротьбі за свободу рідної землі  під час Другої Світової війни.

На міському цвинтарі у Братській могилі поховано понад 250 солдатів Великої Вітчизняної війни, які полягли в боях за визволення району в липні 1944 року. На великій стелі викарбувано імена усіх полеглих. У підніжжі горить вічний вогонь, а поруч у скорботному мовчанні застигла в камені жіноча постать.

Пам’ятник УГА архітектора Романа Грицая споруджено у 1929 році на міському цвинтарі. В центрі пам’ятника є меморіальна кам’яна плита з написом «Полеглим героям стрільцям УГА», завершує його тризуб, всередині якого три хрести, накладені на гілку калини. Проектом було передбачено виготовити два світильники по боках на три стеаринові свічки кожний, але їх замінили на факельні чаші.  У підніжжі стели виготовлено масивну труну з хрестом посередині. З переднього боку труни напис: «Василь Михайлицький – хорунжий УГА і два невідомі стрільці УГА». В лівому кутку залишено один квадратний метр для росту червоної калини.

До 800-ої річниці Рогатина, що відзначалася у 1999 році, на однойменній площі в центрі міста було встановлено пам’ятник Роксолані. Цей пам’ятник не може залишитися поза увагою гостей міста і саме звідси зазвичай розпочинається знайомство туристів з Рогатином. Автор проекту- львівський скульптор Роман Романович, архітектор- Орест Скоп (м.Львів) та Юрій Глуговський (Рогатин). Скульптор не прагнув відтворити анатомічний образ Насті Лісовської, а показав українську дівчину в особі сотень тисяч українських полонянок.


         2) Природні туристично-рекреаційні ресурси:

Природні рекреаційні ресурси Рогатинщини представлені мінеральними водами, лікувальними грязями, кліматичними, водними, лісовими ресурсами. Лісовий фонд, яким володіє наш край, може бути цікавим для прихильників сільського, екологічного, унітарного видів туризму, а розмаїття тваринного світу у лісах Рогатинщини може привернути увагу  любителів полювання.

Значний рекреаційний потенціал мають такі населені пункти, як м.Рогатин, смт.Букачівці, села Добринів, Княгиничі, Приозерне, Черче, Липівка та інші.

Внаслідок значної аграрної трансформованості території природно-заповідний фонд району на сьогоднішній день не дуже багатий:

1. Ботанічна пам’ятка природи національного значення «Чортова гора». Площа – 12,5 га. Унікальний осередок степової рослинності. Це залишок льодовикового періоду. Тут проростають цінні пам’ятки давньої флори: горицвіт весняний, рутковиця мала, льон жовтий, морена рожева, скорцорена пурпурова, ковила волосиста, а також рідкісні рослини: однокусник будяколистий, офрис мухоносний, катран татарський, змієголовник австрійський. Серед тваринного світу найбільш поширені ящірки.

Таємницею оповите походження Чортової гори.  Про неї теж є легенда і переказ. Рогатинці були дуже побожними людьми (доказом чого є чотири церкви!). Це не сподобалося нечистій силі – чортам. Вони вирішили знищити Рогатин. Чорти підняли на руки великі брили каміння й землі, щоб знищити місто. Але запіяли півні, коли чортам було ще далеко до Рогатина, а це знак, що володіння нечистої сили закінчується, і вони залишили гору там, де вона знаходиться сьогодні. В переказі говориться, що на тій горі стояла палата якогось шляхтича, його прозвали «Чорт».

2. Лісові заказники місцевого значення:

        - «Журавенківський». Площа – 48,0 га. Знаходиться на території Букачівського лісництва. Унікальне для Рогатинського Опілля букове насадження природного походження. Вік – 90-100 років. Зустрічаються види рослин, занесені до Червоної книги України: пальчатокорінник плямистий, любка дволиста, коручка темночервона, лунарія оживаюча, баранець звичайний та інші.

       - «Журитин». Площа – 50,9 га. Знаходиться на території Пуківського лісництва. Унікальний для Рогатинського Опілля лісовий масив природного походження з чистих деревостанів бука з домішкою клена, берези та граба. В трав’янистому покриві зустрічаються рідкісні папороті – багаторядник шипуватий, багаторядник списовидний, папороть букова. Генетичний резерват бука лісового. Вік – 90-110 років.

3. Ботанічний заказник місцевого значення «Бубонець». Площа – 25,0 га. Знаходиться в с.Загір’я. Ділянка з рідкісними степовими угрупуваннями. Більшість видів занесені до Червоної книги України – ковила волосиста, сон чорніючий, ковила пірчаста, офрис комахоносний, змієголовник австрійський.

4. Гідрологічні заказники місцевого значення:

         - «Під Верховиною». Площа – 27 га. Знаходиться в с.Княгиничі. Збережене в природному стані низинне болото. Регулятор водного режиму ріки Свірж.

         - «Болото». Площа – 6 га. Знаходиться в с.Добринів. Збережене в природному стані низинне болото. Регулятор водного режиму.

5. Комплексна пам’ятка природи місцевого значення «Великі Голди». Площа – 24,03 га. Знаходиться в с.Лучинці. Висота – 300м. над р.м. Унікальний скельно-флористичний комплекс, де збереглася багата степова рослинність: вівсюнець пустельний, осока низька, горицвіт весняний, очиток іспанський, сон широколистий, юринея павутиниста. Місце зростання лілії лісової, любки дволистої, билинця комариного, пальчаткокорінника травневого – видів, занесених до Червоної книги України.

6. Ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Ожеред». Площа – 7,6 га. Знаходиться в с.Добринів. Рідкісний для Рогатинського Опілля осередок степової рослинності: горицвіт весняний, рутковиця мала, льон жовтий, маренка рожева, скорзонера пурпурова, синяк червоний, осока низька, ковила волосиста, осока гірська, чемерниця чорна та інші.

7. Заповідні урочища:

        - «Журавенківське». Загальна площа – 82,9 га. Знаходиться на території сіл Журавеньки та Козарі. Це стариця Дністра, значна площа якої заболочена. Основу рослинного покриву заболоченої частини складають високотравні угрупування очерету, рогозу вузьколистого та лепешняка великого. В обведеній частині виявлена найбільша із відомих на Україні популяція реліктової папороті – сальвінії плаваючої. Місце зростання цикути отруйної, угрупування латаття білого і глечиків жовтих, а також гніздування диких птахів (зокрема, журавель сірий).

Для водних видів відпочинку, оздоровлення і туризму найбільш придатними є ріки Дністер (довжина в межах району – 15 км.)  та Гнила Липа (29 км.). Крім цього, на території Рогатинського району, поблизу населених пунктів Журавеньки і Козарі, є заплавні озера (стариці) природного походження. У долинах рік поширені штучні озера (ставки). Найбільший ставок району знаходиться в долині р.Свірж. Це Княгиницьке водосховище площею 184 га. Загальна кількість ставків у Рогатинському районі – 68.




 

 

Електронна пошта

rogatyn_rda@i.ua

 

Місця знаходження

захисних споруд

цивільного захисту

в Рогатинському районі

«Інтерактивна Карта»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНОНСИ ДЛЯ ЗМІ

 

 

 

Календар
 

Місцеві інформаційні

веб-ресурси

 

 

 

 

 

 

 



Розробник: ЗАТ "Софтлайн" © Веб-портал органів державної влади та органів місцевого самоврядування Івано-Франківської області